среда, 12 ноября 2014 г.

Культура Київської Русі к.Х -- перш. полов. ХІ ст.(Ч.І) Тема друга.

Завдання :
-- опрацювати § 9 і матеріал блога ( ст. Культура Київської Русі --  ч.І, ч.ІІ )
-- скласти таблицю «Досягнення культури Київської Русі»
    1 колонка – галузь
    2 колонка – діяч ( якщо є )
    3 колонка – досягнення
-- поняття – кирилиця, графіті,билини, архітектура, мозаїка, фреска,
               
-- знати обов’язково пам’тки культури ( згідно програми ЗНО )
   -- Десятинна церква
   -- Софійський собор у Києві. Перша половина XI ст. Сучасний вигляд
   -- Спасо-Преображенський собор в Чернігові. 1036. Сучасний вигляд
   -- «Слово про закон і благодать» ( автор, дата )
   -- мозаїка Богоматір Оранта, Христос Вседержитель

   -- Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056-1057



Історичні умови розвитку культури 

1.Культурні надбання попередніх епох (трипільської, зарубинецької, черняхівської культур тощо) та й тих народів, що проживали на території України, не зникли безслідно, а залишили помітний слід для наступних поколінь, значно вплинули на розвиток культури Київської Русі. 
2.Об'єднання східнослов'янських племен в єдину державу --  Київську Русь. 



3.Пожвавились контакти Київської Русі з Візантією, багатьма країнами Європи та Сходу, що значно вплинуло на взаємозбагачення культур. 
4.Прийняття християнства. 
5.Успіхи слов'ян у господарському розвитку: розвитку землеробства, ремесел, торгівлі, зростанні і розбудові міст та ін. і 
6.Постійні війни з кочівниками (печенігами, половцями).


Особливості розвитку культури 
1. Культура Київської Русі — це результат тривалого процесу розвитку східнослов'янського суспільства. 
2. Значний вплив християнської релігії. 
3. Значний зовнішній вплив світової цивілізації. 
4. Характерна поява нових культурних явищ.

Виникнення і розвиток  мови та писемності. 
Писемність у Київській Русі була відома ще до запровадження християнства. Про це свідчать угоди Русі з Візантією, в яких містяться вказівки на те, щоб обидві держави розв'язували різні спірні питання „не тільки на словах, а й письмово". За договором 944 р.вимагалося, щоб посли та купці Русі пред'являли у Візантії спеціальні грамоти, підписані самим князем. 

Значний розвиток писемності пов'язано з християнством. 
Після введення на Русі християнства кирилиця, винайдена Кирилом і 
Мефодієм, поступово витіснила стару писемність. 

Кирилиця -- слов’янська абетка. 
Кирилиця стала основою сучасних слов’янських систем писемності: білоруської, болгарської, російської, сербської, української
тощо.

На основі кирилиці відбувався подальший розвиток писемності й формувалася давньоруська писемно-літературна мова. 
М. Грушевський писав: " ... з християнством з Греції та Болгарії прийшла до нас наука, освіта, книги...З Болгарії перейняли ми азбуку, письмо слов'янське..." 
На стіні Софії Київської виявлено азбуку, яка складалася з 27 літер: 23 грецьких і чотирьох слов'янських -  б, ж, ш, ш. 
Писемність поширювалася і серед простого люду. Про поширення писемності серед різних прошарків населення свідчать написи на різноманітних виробах ремісників  -  цеглинах, хрестах, іконах, мечах, на стінах будівель і церков. 

Понад 300 написів різного часу відкрито в Софії Київській і серед них один із найраніших  — запис про смерть Ярослава Мудрого  1054 р.








Графіті Софійскій Собор. Повідомлення  про смерть Ярослава Мудрого.










На стінах Софійського Собору до цього часу залишилися написи та малюнки, залишені священниками та відвідувачами собору.

Ці написи та малюнки мають загальноприйняту назву - графіті. 




Графіті (італійське слово graffiti - множина від graffitо, буквально нацарапанный) - стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на стінах будівель, глиняних і металевих речей, тобто на нетрадиційних матеріалах листи.

Графіті виявлені на стінах православних храмів практично у всіх найдавніших містах Київської Русі: у Києві, Новгороді  та інших.
Кількість графіті та малюнків (збереглися понад 300) свідчать про високий рівень писемності в Київській Русі.                                                                                                                           
Графіті містять цінні відомості про різні сторони життя Київської Русі - зокрема збереглися записи про смерть Ярослава,автограф Володимира Мономаха, 

Українські грамоти, писані на березовій корі, відкрито в Звенигородці, які разом з відомими берестяними грамотами Новгорода є важливим джерелом вивчення писемності на Русі.

Книгописання 

Книги писали чорнилами, виготовленими з дубової або вільхової кори, квасного меду тощо. Великі літери на початку рядка малювали великими червоними фарбами. Сторінки книжок виготовляли з пергаменту, які прикрашали орнаментами. Готову книжку оправляли в дошки, вкриті шкірою або срібним окладом, на якому власник писав своє ім'я. Така книжка коштувала дуже дорого. Князь Володимир Василькович за один молитовник заплатив 8 гривень, а ціле село купив за 50 гривень. Книгу високо цінували на Русі. Її вважали поводирем ужитті.

"Окраса для вояка—зброя, для корабля—вітрила, а для праведника-—читання книг",—писав літописець. Книжна мудрість була у великій пошані. 
Ярослав Мудрий зібрав велику бібліотеку — понад 500  книжок, яку зберігав у Софійському соборі, сліди її ми шукаємо й досі. 


Одні дослідники вважають, що бібліотека загинула під час монгольськоїнавали,інші—що вона розійшлася між різними книжковими зібраннями по смерті Ярослава, треті — що вона зберігається в невідомому місці, четверті — що вона згоріла під час пожежі у XVII ст. 
При бібліотеках були спеціальні майстерні, де переписували або перекладали з іноземних мов книги як церковні, так і філософські, юридичні, історичні тощо. 







Із письмової спадщини можна згадати філософську проповідь Іларіона "Слово про закон і благодать". Цей був перший оригінальний твір Київської Русі.










«Слово про закон і благодать» -- визначний твір красномовства Київської Русі. Написаний між 1037–1050, правдоподібно священиком (пізніше митрополитом) Іларіоном, це «Слово» стверджує самостійність Руської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва. «Слово» підкреслює протилежність «закону» (давньої іудейської релігії) і «благодаті» (нової — християнської)
Центральну частину «Слова» становить похвала князю Володимирові і його предкам, бо не у невідомій країні панують вони, але у Руській, знаній і чутній у всіх чотирьох кінцях світу. 



 «Головна ідея твору —довести, що християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості та розуму Володимира Святославича, а не під впливом та тиском іззовні».Твір закінчується молитвою «від усієї нашої землі», у якій є і прохання, щоб чужинці її не перемогли.

Школи 

Поширення писемності стало важливою умовою розвитку шко-ли та освіти. 
За часів Володимира і Ярослава відкривалися школи для дітей. Діти бояр і вельмож там вчилися читати, писати, співати церковних пісень, оволодівали грецькою мовою. 
Ярослав Мудрий організував школу у новозбудованій Софії Київській, у якій навчали не тільки грамоти, а вивчали грецьку і латинську мови, студіювали філософські твори, основи медицини. Було створено також школу в Новгороді, де навчалося  300 дітей.




Осередками освіти на Русі стали церкви та монастирі. Князь Ярослав Мудрий увів обов'язкове навчання дія молоді вищих станів, готуючи її до майбутньої діяльності. 
Великим книголюбом був Ярослав Мудрий, його син Всеволод володів п'ятьма мовами, дочка Анна була письменною. 
Анна  Всеволодівна (онука Ярослава Мудрого) в Андріївському монастирі заснувала жіночу школу. Крім грамоти, співів, шляхетної поведінки, тут навчали гаптувати. 
Величезний внесок у розвиток освіти Київської Русі зробив Києво-Печерський монастир. В XI ст. тут виник центр підготовки вищого
духовенства, художників, лікарів, каліграфів, перекладачів. 
Тільки до монгольської навали зі стін монастиря вийшло понад 80 єпископів. Тут пізніше виникло і розвинулося літописання, працювали такі відомі літописці, як Никон, Нестор, Сільвестр та інші. 
Головним методом навчання було заучування напам'ять латинських, грецьких текстів, читання Псалтиря, служебників, іншої релігійної літератури.

Усна народна творчість

Усна народна творчість — це одна з форм суспільної свідомості узагальнення життєвого досвіду, вираження колективного світогляду 
и естетичного ставлення до дійсності. 
З далекої давнини дійшла до нас усна народна творчість, у якій відображено все життя періоду Київської Русі: боротьбу з ворогами й силами природи, героїчні походи київських князів, господарські турботи простих людей, радощі і неприємності, надії і мрії, добро і зло, любов до рідної землі.

Васнецов, «Три богатирі»
У Київській Русі великого поширення набули билини  — пісні героїчного, лицарського характеру. У билинному епосі закріплювалася пам'ять про історичні події й цілі епохи східнослов'янської історії. Найпопулярнішими героями билин були князь Володимир "Красне Сонечко", Добриня Микитич, Альоша Попович та інші. 


Билина — староруська епічна пісня-сказання про знаменні події з життя народу і героїчніподвиги богатирів.

Одним із найстаріших фольклорних жанрів є народні перекази (про трьох братів, що заснували Київ, про Кожум'яку тощо). 
Прислів'я й приповідки передавали життєвий досвід і мудрість. 
Поширювалися також епічні пісні,казки, легенди, приповідки, загадки. 
З казок того часу ми дізнаємося, як народ ставився до добра і зла, правди і кривди, як "глибоко розумів і як повно відчував красу світу та красу життя". 
В усній народній творчості збереглися перлини народної мови. 

Виникнення писемності у східних слов'ян створило умови для перетворення усної народної творчості на писемну літературу. Вони слугували тим джерелом, з якого українські письменники різних часів черпали-теми, образи, задуми для своїх творів. Усна народна творчість є складовою частиною світової культури. вона самобутня й унікальна. 

Висновки 
1.Київська Русь мала високорозвинену освіту і своїм культурним рівнем не поступалася іншим європейським країнам. 
2.Усна народна творчість відзначалася багатством форм і розкривала духовний світ народу.


Комментариев нет:

Отправить комментарий