воскресенье, 9 ноября 2014 г.

Політичний устрій Київської Русі у Х -- першій половині ХІ ст..Тема друга.



Упродовж періоду володарювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого завершується розбудова держави.Завдяки їхнім зусиллям було зламано спротив місцевої племінної знаті. Вся повнота влади в центрі й на місцях зосереджувалася в руках родини Рюриковичів.





Спостерігалося зміцнення монархічної форми правління, чому сприяло запровадження християнства.

Діяльність великих князів спрямовувалася на зміцнення єдиновладдя
(одноосібної влади) та централізацію держави. Утверджувалася ідея старійшинства котрогось із князів роду Рюриковичів, що надавало йому право на верховну владу (київський стіл) в Русі. 


Заповіт Ярослава передбачав передачу верховної влади старшому з його синів, тобто київським князем мав послідовно ставати кожен із братів у порядку старшинства. Важливу роль в управлінні державою продовжувала відігравати князівська рада; досить помітним залишався вплив дружини.




Наприкінці X - у першій половині X I ст. відбувалися процеси утвердження монархічної форми правління й постання держави як імперії.

З прийняттям християнства й утвердженням Київської митрополії започатковується процес формування нової верстви суспільства - духовенства.

Духовенство переважно утримувалося за рахунок десятини, що збиралася на користь церкви. Зміцнювалися позиції «людей війни», які становили еліту суспільства. 
Набуває рис середньовічної верстви селянство, а з розвитком міст формується соціальна група міщан.

З кінця X ст. прискорюється утвердження суспільних середньовічних
відносин.





Селяни потрапляють у залежність від землевласників, що зумовлює
формування нової системи податків і повинностей.


Кінець X ст. ознаменувався прискоренням процесу формування
середньовічних суспільних відносин.


Комментариев нет:

Отправить комментарий