воскресенье, 30 ноября 2014 г.

Суспільний устрій, релігія та культура Давньої Індії. Тема четверта.

Завдання 

Опрацювати параграф 20, виписати і вивчити :
-- що таке варни 
-- хто  за легендою розподілив людей на варни? Які варни були ?
-- хто  такі недоторкані ?
-- що таке індуїзм ?
-- хто   такий Брахма ?
-- що таке буддизм ?
-- досягнення індійців



Суспільний устрій.


Після приходу аріїв в Індії поступово склався своєрідний устрій суспільства, заснований на поділі його на варни.

Варна — замкнена група людей, місце якої в суспільстві визначається звичаями і релігійними  законами, яка має певні права та обов’ язки. Варнам властиво суворе обмеження стосунків із представниками інших прошарків.




Кожен індієць від народження належав до певної варни,  на які людей начебто розділив бог Брахма, визначивши їхні заняття, права та обов’язки. Поділ населення  на  варни вважався  вічним і незмінним.  











За  легендою, зі своїх уст Брахма  створив  жерців —брахманівякі  знали священне  вчення  та  служили богам,  нерідко жили при царському дворі як  радники правителів.



Зі своїх могутніх  рук  Брахма витворив наділених силою і мужністю воїнів-кшатріїв, обов’язком яких була участь у війнах і управління державою. Головним серед них був цар.

А зі своїх стегон людей третьої варни—вайш’яхліборобів, скотарів, ремісників  і  торговців   та всіх  інших,  чию роботу поважали в суспільстві. 

Слуги, дрібні ремісники та наймити створені із забруднених ніг Брахми, входили до варни шудр.  Уважається,  що це були нащадки підкореного арійцями корінного населення Індії, які були фактично рабами і не мали права молитися.

Були також люди, котрі не входили до жодної варни, — недотор­кані. Вони були ізгоями,і до них у суспільстві ставилися з презирством.Їм заборонялося жити в селищах і містах.Обов’язком недоторканих було прибирання нечистот. Якщо вони входили в селище, то сповіщали про це спеціальним дзвіночком, а інші люди відверталися чи йшли з вулиць геть, щоб не бачити «мерзенних істот».
Ізгої — знедолені люди, вигнанці.

Люди однієї варни вели схожий спосіб життя,  мали майже однакові житла, вживали подібну їжу.

Релігія давнії індійців.

З  розселенням  племен  аріїв  у  межах  Індії  виникає індуїзм, нині одна з найпоширеніших національних релігій світу.

Індуїзм  (у перекладі означає  «вічна релігія»,  «вічний шлях»)— давня релігія Індії,корені  якої  йдуть  до  Ведійської  цивілізації. 







Найважливішими  з  численних  богів індуїзму  вважають трьох—Брахму, Шиву і Вішну.
















Брахма —«володарживих істот»» творець світу. Саме він дав людям закони» поділи в їх на варни і покарав грішників.
















Бог-охоронець  Вішну рятував людей від різних негараздів» наприклад від потопу. 

















Бог-руйнівник Шива був грізним носієм космічної енергії» який» на думку індійців» міг погубити людину» а міг і врятувати її.








Індійці вірили» що душі померлих не потрапляють у загробний світ»  а відразу після смерті народжуються  знову  в іншому тілі. Якому саме — залежить від кількості добрих і злих справ» що їх людина здійснила під час попереднього земного існування. Якщо людина чинила зло» то після смерті її душа може опинитися в тілі черв’яка або іншої «нечистої» істоти. Якщо ж людина виконувала всі настанови і жила праведно» її душа може відродитися в цареві або навіть у тілі божества.

У VI ст. до н.е. в Індії ви никла найдавніша світова релігія — буддизм.






Її засновником вважається царевич Гаутама, син правителя держави,  якого згодом стали називати  Буддою.











Буддизм — одна з трьох світових релігій.  Основним у буддизмі є вчення про «чотири благородні істини».Відповідно до них — усе існування пов'язано зі стражданнями. Уникнути страждань можна лише звільнившися від бажань за допомогою праведного життя.

За легендою, царевич  від самого народження жив у розкішному палаці свого батька за високими стінами,не знаючи смутку.Проте одного  разу він випадково потрапив за межі свого палацу і побачив згорбленого дідуся, далі —важко хвору людину,яка лежала на узбіччі дороги,а потім і мерця,якого оплакували близькі люди.Так царевич уперше в житті дізнався,що навколо не все так добре, як йому здавалося.І нарешті,він  зустрівся  з убогим ченцем,який  просив милостиню.Царевич був уражений його гідністю та внутрішнім спокоєм і сам вирішив стати відлюдником.Тож він,таємно залишивши рідний дім,молоду дружину і новонародженого сина,почав мандрувати пішки від одного села до іншого, жив милостинею,спостерігав й осмислював побачене.Одного разу під час роздумів він пізнав велику істину спасіння.


Відтоді його називають — Будда, тобто Просвітлений, або Мудрець.

Будда вчив, якщо людина хоче звільнитися від страждань і знайти вічний спокій, то повинна не завдавати шкоди живим створінням, не красти, здобувати хліб насущний чесною працею, говорити тільки правду, цуратися заздрощів, лестощів, пліток.

Учнем і послідовником Будди міг бути кожен  — багатий і бідний, цар і раб, брахман і недоторканий.
Індійці вважали, що після смерті Будда став верховним богом. 





Його вчення  поширилося в Індії, а з часом — по всьому азійському 
світу. Буддисти нині є також в Америці та Європі.

Визначними пам’ятками історії Стародавньої Індії є куполоподібні споруди (ступи), у яких зберігалися буддійські святині (частини тіла Будди та його послідовників), та печерні храми.









Ступа в місті Санчі














Печерний храм в Аджанті
















Комментариев нет:

Отправить комментарий