четверг, 18 декабря 2014 г.

Розквіт і занепад Мінойсько-Ахейської палацової цивілізації. Тема п’ята.


Періодизація історії Давньої Греції

ІІ тис. до н. е. – крито – мікенський період; виникнення, розквіт і падіння ранніх грецьких держав ( Крит, Ахейська Греція).

ХІ – ІV ст. до н. е. – полісний період: формування та розквіт полісів, Велика Грецька колонізація, піднесення давньогрецької культури.

IV – Iст. до н. е. – елліністичний період; виникнення та розвиток елліністичних держав, що виникли внаслідок походів Олександра Македонського. 




Мінойська палацова цивілізація.

Найдавніша цивілізація в Європі виникла на острові Крит. 




Критську цивілізацію називають Мінойською палацовою,бо саме царські палаци уособлювали державу. Вони були не тільки резиденцією володарів,  а й місцем здійснення релігійних культів. У критських палацах також розташовувалися  продовольчі склади,  майстерні  гончарів  та різьбярів. Згуртовані  навколо палацу  критяни  навіть  не будували  захисних  мурів, покладаючись на захист моря та флоту.Цивілізація Криту проіснувала приблизно 600 років (2000-1400 рр.  до н.  е.).




Держава на острові Крит досягла розквіту в  XVI  —  першій половині XV ст. до н. е. за часів правління царя Міноса. Саме за нього відбулося об’єднання  палаців. 

Кносський палац став  центром  царства.  Від імені цього володаря й походить назва критської цивілізації -  мінойська.



Мінос, за свідченнями грецьких істориків,раніше за всіх збудував собі флот, оволодів більшою частиною моря, яке зараз називають Егейським. Підкорив собі його острова.Мінос старався наскільки це можливо знищити морський розбій. Завдяки цьому мореходні зв’язки стали для всіх безпечними, оскільки розбійники були вигнані з   островів і заселені жителями Криту.                                   




Критська  держава  за  часів  правління  Міноса  панувала  в  східній частині Середземного моря, а інші народи платили їй данину.  Головне місто острова - Кносс -  було одним з найбільших міст Середземномор’я. 

Кносський палац став  центром  царства.

На найбільшому острові Середземного моря знаходиться головна визначна пам'ятка Криту - Кносський палац,який називають лабіринтом царя Міноса.Загадковий лабіринт розташований в 4 км від моря і займає велику площу, приблизно 1800 на 1500 метрів. Ця будівля була побудована афінським скульптором Кноссе для царя Міноса приблизно в 1700-1400 рр. до н. е 



Палац-лабіринт володіє такими заплутаними ходами, що раз потрапивши в нього, практично ніхто не може знайти вихід назад.Якщо вірити легенді, в цьому лабіринті цар Мінос приховував від усіх   Мінотавра ( напівлюдину-напівбика). 


За велінням царя , раз у 7 років, потрібно було приносити в жертву Мінотавру по сім молодих юнаків і дівчат, це тривало до тих пір, поки Тесей не вбив Мінотавра. Ця історія викликає небувалий інтерес і привертає туристів зі всього світу побачити цю історичну пам'ятку Греції.

Міф про Тесея.



За давніх часів у місті Афіни правив цар  Егей.Його старість була затьмарена страшною даниною, яку наклав на місто могутній критський цар Мінос. Раз на дев’ять років афіняни мали відправляти сім юнаків і сім дівчат на Крит. Там їх віддавали на поживу мінотавру  — чудовиську з тілом людини й головою бика. Сам Мінос боявся його, тому тримав у  
лабіринті. 







Це був величезний будинок із безліччю приміщень і заплутаних ходів. Ніхто не міг вибратися з Лабіринту…Син  Егея — юний герой Тесей — вирішив позбавити свою країну від страху перед Мінотавром. А звільнитися від сплати можна було, тільки вбивши Мінотавра. Повний рішучості вбити ненависного монстра, Тесей разом із черговою групою юнаків і дівчат вирушив на Крит. Він пообіцяв батькові, що в разі перемоги над Мінотавром поставить на кораблі білі вітрила.





Афінських юнаків і дівчат відвели до Міноса. Могутній цар Криту одразу звернув увагу на прекрасного юнака-героя.Помітила його й дочка царя, Аріадна. Царівна покохала відважного юнака й вирішила йому допомогти.Таємно від батька вона дала відчайдушному афінянину гострий меч і клубок ниток. Копи всіх засуджених відвели до Лабіринту, Тесей прив’язав біля входу кінець нитки клубка й пішов по заплутаних переходах; поволі розмотував він клубок, щоб знайти  по нитці шлях назад.Убивши Мінотавра, Тесей по нитці клубка вийшов з Лабіринту й вивів усіх афінських юнаків і дівчат. 


Біля виходу їх зустріла Аріадна; вона радісно вітала Тесея. Тесею та його супутникам удалося втекти з Криту. Корабель швидко летів додому під чорними вітрилами. Тесей забув про свою обіцянку батькові поміняти чорні вітрила на білі, якщо він переможе Мінотавра. Ось уже вдалині з’явився берег Аттики. Цар Егей чекав на свого сина. Не відриваючи очей, вдивлявся він у морську далечінь.


Та раптом замаяла чорна цятка; наближаючись до берега, вона росла. “Це корабель сина, -  подумав Егей. -  Ні, не сяють на сонці білі вітрила, вітрила -  чорні. Отже, загинув Тесей!”. У розпачі Егей кинувся з високої скелі в море. Відтоді зветься море, у якому загинув Егей, Егейським».

Вислів "ніть Аріадни" означає шлях,який допомагає знайти вихід із скрутної ситуації.


Міфологічні сюжети про Тесея, Аріадну та Міноса надихнули англійського археолога Артура Еванса розпочати наприкінці ХІХ ст. дослідження на Криті. Біля поселення Кносс археолог звернув  увагу  на  пагорб. Купивши землю, Еванс  розпочав  розкопки. Під  пагорбом  знайшли  палац, який мав понад 300 приміщень. Розкопки тривали майже 40 років. Це й був Кносський палац. Ви вже довідалися про те, що палац складався з комплексу житлових,  господарських та ритуальних приміщень.  



Ці приміщення, сполучені  складною  системою  переходів,  коридорів,  сходів,  не мали зовнішніх  вікон  й освітлювалися через  спеціальні світлові шахти, справді нагадуючи лабіринт. Палац мав систему вентиляції, для житлових приміщень було споруджено водогін та каналізацію.





Тронні  зали  та  житлові приміщення палацу  були  оздоблені живописом, прикрашені фресками.








В одній з кімнат зображено жінок,  
можливо жриць, з вишуканими зачісками та в  розкішному вбранні, які беруть участь у релігійній церемонії чи спостерігають за якимось видовищем.  







Можливо,  цим видовищем є сцени з іншого приміщення:  спритні акробати (юнаки та дівчата) застрибують  на  спину  бика.  













Унікальними  є  портретні  зображення жителів Криту.  Найвідоміше з них -   «Парижанка»:  так Артур Еванс назвав портрет молодої, гарно вбраної критянки з темним волоссям.











Відомим є розфарбований рельєф із зображенням смаглявого юнака з тонкою талією та широкими плечима, якого вважають царем-жерцем.  














На розписах чимало морських тварин та риб, екзотичних рослин.









Протягом кількох століть Кноський палац добудовувався і реконструювався. В самому центрі палацу розташований двір, ймовірно який служив у той час місцем для проведення обрядів. 




З цього двору численні входи ведуть у різні господарські та житлові приміщення, а їх понад  300 кімнат, які розташовані на різних рівнях і деколи досягають висоти до 4 поверху. Внутрішнє оздоблення палацу дивує туристів своїми галереями , масивними сходами, верандами, басейнами, колодязями і древнім амфітеатром.

Пізніші  розкопки  засвідчили,  що  на Криті,  крім  цього  палацу,  іс­нували ще три палаци.

Критські торговельні й військові кораблі були на той час найшвидшими  та найміцнішими. Критяни продавали оливкову олію, вино,кераміку,вовну,а купували метали та знаряддя праці для розвитку ремісничого  виробництва.Не  тільки  на  Криті, але  й  в  інших  місцевостях археологи  знаходять  мідні  злитки  у формі розтягнутої бичачої шкіри вагою  29  кг. Це були гроші давніх мінойців.

Археологічні джерела свідчать про могутність Криту і його панування на морі.Свого найвищого розквіту Критська цивілізаціядосягла близько  ХVII ст. до н. е. Ніколи ще могуність правителів Криту не була такою великою.Вони мали не тільки сильну сухопутну армію,але й найголовніше —могутній флот.Саме завдяки йому критяни здобули багато перемог. Критським кораблям тоді не було рівних.Вони впевнено борознили простори Середземномор’я і, можливо, навіть виходили в Атлантичний океан.Критяни зуміли встановити свою владу на багатьох островах Егейського моря, підкорити собі деякі області Балканської Греції.Так була створена Критська морська держава, із якою повинні були рахуватися навіть наймогутніші її сусіди.А в себе на острові правителі  Криту були настільки впевнені у власній безпеці, що навіть не звели навколо своїх палаців укріплень !
 
У критян була й своя писемність, яку й досі не розшифровано.

У ХV ст. до н.е. на одному з островів Егейського моря – острові Фера--відбулося грандіозне виверження вулкана.У результаті сильного підземного поштовху і величезної морської хвилі поселення та палаци на Криті було зруйновано. Викликані цим землетрус  і пожежі перетворили на руїни палаци та села,які їх оточували,знищили посіви й квітучі сади. 



А вже через півгодини після початк виверження від Феридо Криту докотилася гігантська морська хвиля заввишки в десятки метрів. Величезна маса води розкидала на тріски кораблі,що стояли в бухтах, зруйнувала портові споруди й зі скаженою швидкістю обрушилася на острів…На довершення всіх лих незабаром Крит укрився товстим шаром вулканічного попелу,навіяного з Фери.Тепер що найменше кілька років на острові не можна було займатися землеробством і розводити  худобу.

Скориставшись цим,  острів захопили ахейські племена.









Ахейці — грецькі племена, які проживали  в басейні егейського моря  в  II тис. до н. е.












Ахейська цивілізація
Починаючи з XVI ст. до н.е., на півдні Балканського півострова формується нова Ахейська   цивілізація, джерелом знань про яку для нас стали міфи й легенди давніх греків.У II тис. до н. е.— іза часів вавилонського царя Хаммурапі і в пору завоювань фараона Тутмоса III — у Греції існувало чимало невеликих держав.  

Ахейці жили в невеликих державах,які  ніколи  не об’єднувалися» часто ворогували між собою , проте спільно вели торгівлю» мали єдину мову та спосіб життя.Центрами,навколо яких зосереджувалося все життя ахейських держав: Мікен, Тіринфа,Афін та інших, які на Криті, були палаци. Тому ці цивілізації називаються ще й палацовими,

Палаци ахейських царів були могутніми фортецями. Так, високі та міцні стіни палацу в Тіринфі були викладені з величезних блоків вапняку масою до 12 тонн. Вважалося, що ці кам’яні стіни спорудили одноокі велетні-циклопи. 








залишки палацу в Мікенах






У палацах ахейських правителів розміщувались військові казарми, приміщення  для чиновників,  ремісничі  майстерні  для зброярів, ювелірів, гончарів, художників та інших.

На службі в ахейських царів були писемні люди, які відали царськими коморами.Археологи знайшли глиняні таблички,на яких в основному містяться переліки домашньої худоби,  ремісничих товарів і продуктів, а також відомості про чиновників та їхню роботу.Ахейці були досвідченими купцями. Вони вели жваву торгівлю з багатьма народами Середземномор’я . Ахейські купці вивозили зі своїх міст-держав вино, маслинову олію, тканини та ремісничі вироби, а ввозили золото, слонову кістку, мідь, олово, деревину і бурштин (янтар).
 
Про велич  ахейських царів яскраво свідчать знахідки з їхніх гробниць. У цих похованнях було знайдено золоті маски, що відтворювали риси  обличчя небіжчиків,численні золоті прикраси, золотий та срібний посуд, різноманітну зброю.Усе це свідчить про розквіт ахейської цивілізації, який припав на  XV— ХІІІ ст. до н.е.


Центром найбагатшої і найвпливовішої серед них держави було місто Мікени.




Мікени були великим укріпленим містом, резиденцією царя. Його населення займалося ремеслами, землеробством і торгівлею.





Згідно міфам, місто заснувау царевич Персей, син бога Зевса  і царівни Данаї.

У ХV ст. до н. е. Мікени досягли найвищого розквіту і перетворились на найбільший політичний, економічний та культурній центра Еллади. Тоді ж ахейці почали активно освоювати простори Середземномор’я та Малої Азії.

Безперечно, ахейці були войовничим народом. Проводячи розкопки палаців їхніх правителів, археологи знайшли багато зброї та зображень битв, це свідчить про те, що ахейці часто захоплювали і заселяли землі на островах Егейського моря та на берегах Малої Азії.

Маючи неабияку військову міць, ахейці прагнули контролювати Егейське море.Погляди ахейських володарів дедалі частіше зверталися  до узбережжя Малої Азії, до багатої на золото Лідії. У 13 ст. до н. е. з послабленням Хетського царства тиск на західні землі Малої Азії посилився.
Найвідомішою військовою експедицією ахейців є війна проти міста Трої. Похід  очолив  володар  Мікен - Агамемнон.  Збройне протистояння тривало в 1240—1230 рр. до н. е.

З покоління  в  покоління  греки  передавали  оповіді про  війну ахейців проти троянців,  у яких  історичні  події тісно  переплелися  з легендарними. Так склався Троянський  цикл  міфів,  який  пізніше  ліг  в основу славнозвісної  «Іліади».

Наприкінці II тис. до н.е. до Греції з півночі прийшли племена дорійців, що рівнем розвитку поступалася ахейцям. Скориставшись послабленням ахейських держав, вони по черзі підкорили їх.Міста були зруйновані, культурні досягнення занедбані. 


1 комментарий:

  1. Дякую за інформацію))) Дуже допомогла!!!

    ОтветитьУдалить